Ще зовсім недавно наш син був просто лапочкою. Він тихенько сидів на підлозі і перебирав кубики, цілував іграшки та нюхав квіточки. Я вже розслабилася, думала, що всі животи, перші зуби та побиті лоби позаду, і я можу починати нове життя. Але настав момент, коли сина навчився ходити, ми відсвяткували перший його день народження, і нове життя справді почалося. Він почав їсти, тупотіти ногами, не слухатися, копатися в багнюці, вимагати бажаного з таким вереском, що аж вуха закладає. Та й подібна поведінка. Почала читати різну літературу як з цим справлятися і знайшла пару слушних порад. Я не психолог, просто сподобалися поради.
По-перше, не думайте, що так буде все життя. Якщо підійти до цього періоду з гумором і терпінням, то дуже швидко всі члени сім'ї, в тому числі і дитина, пристосуються до цього періоду і навчаться правильно поводитися.
По-друге, будьте веселими та винахідливими. Якщо дитина не хоче їсти без причини (не солоне, не гаряче, смачне), придумайте цікаву гру за столом або веселу пісеньку, можливо їй просто нудно сидіти на одному місці. Дайте йому ложку нехай погодує вас чи іграшок. Не треба бояться, що він забрудниться весь. Та вам буде зайва робота, але повірте ваші нерви та нерви дитини принесуть набагато більше бід.
Дитина кричить і пищить, бо не вміє інакше висловлювати свої емоції. Він як інопланетянин має свою мову та іншому навчиться йому дуже важко. Що стосується реакції на крики дитини, то краще дати дитині заспокоїться самому, а після того, як вона заспокоїться, спуститься на її рівень і дивлячись в очі з'ясувати в чому проблема. Дітям набагато простіше, коли ви з ним на рівних спілкуєтеся. Якщо вже було прийнято рішення, що це не можна, то це має бути тверде слово як камінь. Інакше плоди пожинатимуться дуже довго. Якщо щось забираєте у дитини, запропонуйте щось натомість або відверніть увагу на щось дуже цікаве. якщо дитина повисла у вас на ногах і не хоче розуміти, що Ви дуже зайняті, пограйте з ним 15 хвилин, адже він до цього вас цілу годину не чіпав і займався своїми справами)). Але якщо вже Вам необхідно зробити щось дійсно важливе тут і зараз, то звичайно краще постаратися пояснити, що це важливо і чим-небудь його зайняти (дати наприклад в коробочці купу різної дребедені, нехай все витягає, а потім на місце покладе) Не треба кричати на дитину. Він все одно не зрозуміє Вас у гніві. Згодна, нерви просто зашкалюють. Краще зробити паузу, перепочити і знову в бій. Дитина Вам довірятиме і не бояться сказати правду в майбутньому.
Що стосується фізичного виховання дитини, то після того, як Ви вдосталь “відлупцювали” свого малюка, подивіться у дзеркало і дайте відповідь собі, чи не була це помста дитині за дану незручність. Погодьтеся, дуже жорстока помста, яка до виховання жодного стосунку не має.
Не треба бояться розпестити дитину своєю любов'ю. Її треба всіляко виявляти. Дитина, яка виросла в любові та спокої буде набагато впевненішою в собі та у своїх силах. Буде довіряти Вам і людям навколо, але і тим не менше не дозволяти себе кривдити, тому що знатиме, що він не "погань, безглуздя, тупий, дурень", а "найулюбленіша, найрозумніша і найкрасивіша, найдобріша" людина.
Кошик